Особливості формування комунікативної компетентності на уроках англійської мови

«Сучасна освіта Житомирщини- 2017»

Номінація:Використання інноваційних форм, методів, (проектів, практичних занять), засобів навчання, програм в дошкільній, початковій, загальній середній та позашкільній освіти.

 Особливості формування комунікативної     компетентності на уроках англійської мови  засобами креативного мислення на середньому етапі навчання

                                          Озерянко Валентина Олександрівна                                                                                                                      вчитель англійської мови                                                                                                                                             Радомишльської гімназії                                                                                                               

                         Радомишль - 2017

                                  ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

  

Автор: Озерянко Валентина Олександрівна

Рік народження:1953

Освіта: Туркменський Державний Університет ім. Горького

Фах: філолог, викладач англійської мови.

Посада: вчитель англійської мови.

Місце роботи: Радомишльська гімназія

Тел:4-36-27.;моб:09787874924

Категорія: Використання інноваційних форм, методів(проектів,

практичних занять),програм в дошкільної, початковій,

загальній середній та позашкільній освіти.

Тема:»Особливості формування комунікативної компетентності на уроках англійської мови засобами креативного мислення».

Керівник: Сташенко Вера Анатоліївна – директор

Адрес: Житомирська обл.м.Радомишль,вул..Петрівська 32,

Тел: 4-24-29; e-mail: rad_ gimnazy@ukr.net

         

   ЗАЯВКА

на участь в обласній постійно діючій виставці

      «Сучасна освіта Житомирщини – 2017»

Радомишльська гімназія.

Керівник: Сташенко Вера Анатоліївна-директор.

Адрес: Житомирська область, вул.Петрівська 32

              Тел.4-24-29. е-mail: rad_gimnazy@ukr.net

Контактна особа: Озерянко Валентина Олександрівна- вчитель англійської мови.

               Тел:4-36-27; моб.0978784924.e-mail-shestakk@mail.ru

Категорія:Використання інноваційних форм, методів (проектів, практичних занять), програм в дошкільній, початковій, загальній середній та позашкільній освіти.

  Тема: «Особливості формування комунікативної компетентності на уроках англійської мови засобами креативного мислення».                                                            

         

Анотація

 

Ця робота містить матеріал, який буде в допомогу вчителям, які викладають англійську мову в 5-9 класах.  Основна мета виявити особливості процесу формування комунікативної компетенції учнів у всіх видах діяльності і поліпшити процес навчання засобами креативного мислення.

Робота містить теоретичний матеріал як розвивати в учнів комунікативної компетенції, дає характеристику особливостей учнів, та  пропонує форми і методи навчання креативного мислення як засіб формування комунікативної компетенції.

В роботі пропонуються практичні вправи для розвитку творчого мислення і стимулювання творчої здібності учнів, які сприяють досягненню учнями належного рівня знань, поваги до особистої думки, зумовлює демократизацію навчально-виховного проц

ЗМІСТ

 ВСТУП………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1.  ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ  КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ.

      1.1. Види комунікативної компетенції………………………………....5

       1.2.  Етапи навчального процесу………………………………………8

      1.3.  Прийоми навчання…………………………………………….……9

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ.

    2.1. Розвиток в учнів комунікативної компетенції…………………….11

    2.2. Характеристика особливостей учнів…………………………….…12

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ.

        3.1. Поняття терміну «креативність»…………………………………15

        3.2. Форми і методи навчання креативного мислення……………...18

        3.3 Інтерактивне навчання………………………………………….19

         3.4Не стандартний урок як спосіб розвитку креативного мислення..21

        35. Практичні вправи………………………………………………… 24

 ВИСНОВОК………………………………………………………………..33

 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………36

Введення

Тема: «Особливості формування комунікативної компетентності на уроках англійської мови засобами креативного мислення на середньому етапі навчання»    

Автор: Озерянко Валентина Олександрівна

Адрес: Радомишльська гімназія

Досвід вивчався  в 2016-2017р

Актуальність досвіду: Необхідність уточнень функцій іноземної мови, визначення стратегічних напрямів процесу оволодіння нею, перегляду шляхів і засобів навчання.

Ідея досвіду:Дослідити основні стратегічні і методичні засади комунікативно-орієнтованого підходу при навчанні іноземним мовам, проаналізувати особливості методики формування комунікативної компетенції учнів у всіх видах діяльності на середньому етапі навчання.

Технологія досвіду: Застосування різних інтерактивних методів,  які сприяють в учнів креативного мислення; нестандартні уроки, які розглядаються як один із найважливіших напрямків підвищення пізнавального інтересу.  

Результативність досвіду: Принцип комунікативності є провідним методичним принципом, який сприяє успішному досягненню головної мети навчання – навчити учнів здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу.

             

Вступ

Сучасний стан міжнародних зв'язків України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають підвищення статусу іноземних мов у нашій країні.

Іноземна мова є важливим засобом між культурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається. У зв'язку з цим актуальною стає позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від коректного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування.

Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого-педагогічних і суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний підхід, який зумовлює практичну мету навчання й вивчення іноземних мов, а саме: формування і розвитку міжкультурної комунікативної компетенції.

Концепція навчання іноземних мов, програми з іноземної мови для середніх загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови визначають основну мету навчання, яка полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, що розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур на основі комунікативно-орієнтованого підходу до навчання. Ця мета передбачає досягнення школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та писемній (читання, письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу. Мова виступає як засіб пізнання картини світу, залучення до цінностей створених іншими народами. Одночасно мова - це ключ до відкриття унікальності і своєрідності, власної самобутності.

Пріоритетною є комунікативна мета у навчанні, що передбачає таку організацію діяльності, яка спрямована на оволодіння учнями спілкуванням в усній та писемній формах.

У зв'язку з вищезазначеним актуальність теми полягає в необхідності уточнень функцій іноземної мови, визначенні нових стратегічних напрямів процесу оволодіння нею, перегляду шляхів і засобів навчання.

Мета дослідження - проаналізувати особливості процесу формування комунікативної компетенції учнів у всіх видах мовленнєвої діяльності, на середньому етапі навчання  засобами креативного мислення.

Завдання дослідження:

- дослідити основні стратегічні і методичні засади комунікативно-орієнтованого підходу при навчанні англійської мови;

- виявити особливості процесу формування комунікативної компетенції учнів у всіх видах мовленнєвої діяльності  на середньому етапі навчання.

Об`єкт дослідження - поліпшити процес навчання засобами креативного мислення. 

Предмет дослідження - особливості формування комунікативної компетенції учнів при навчанні іноземної мови засобом креативного мислення.

 

 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ НА ВСІХ СТУПЕНЯХ НАВЧАННЯ

 Комунікативний підхід у навчанні іноземних мов визначився в результаті методичного осмислення наукових досягнень в галузі лінгвістики - теорії комунікативної лінгвістики і психології та теорії діяльності, що знайшло відображення в роботах з психології та методики навчання іноземних мов таких вчених як Леонтьєв О.О., Зимня І.О., Пас сов Ю.І., Шатілов С.Ф, Рогова Г.В. та інші.

Вченими-методистами (Пассов Ю.І., Скалкін В.Л., Шубін Е.П. та ін.) визначені численні типові комунікативні ситуації, які, за критерієм схожості, об'єднуються у великі групи, утворюючі так звану сферу спілкування

Основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом між культурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу.

Ця мета передбачає досягнення школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та писемній (читання, письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу.

1.1 Види комунікативної компетенції

Комунікативна компетенція складається з кількох видів:

- мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

- мовленнєвої компетенції, яка пов'язана з формуванням в учнів умінь і навичок спілкуватися в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні (монолог, діалог), читанні, письмі;

- соціокультурної компетенції, яка передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати у практичній діяльності;

- соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;

- загальнонавчальних компетенцій, що сприяють оволодінню учнями стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв'язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Кожний етап навчання (початкова школа, основна школа, старша школа) характеризується не тільки різною тематикою і обсягом навчального матеріалу для навчання спілкування, але й різноманітними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів, досвіду. У зв'язку з цим кожний етап повинен мати свої цілі і завдання.

Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування комунікативної компетенції учнів відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв'язку з цим навчальна діяльність учнів організується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування.

Спілкування людей в реальному житті відбувається завдяки виникненню потреби в реалізації певного комунікативного наміру, досягнення або недосягнення якого визначає результат мовленнєвого спілкування. У ході спілкування комуніканти виступають як носії певних соціальних стосунків, що виникають в тій чи іншій сфері діяльності і реалізуються в конкретних мовленнєвих ситуаціях. Формування комунікативної компетенції можливе за умови моделювання у навчальному процесі типових ситуацій реального спілкування, які виникають в різних сферах життя і стосуються різних тем. Тобто предметно-змістовий план іншомовного мовлення учнів під час навчання зумовлюється темою, ситуацією і сферою спілкування.

Навчання іноземної мови у середньому навчальному закладі відбувається в різноманітних сферах інтелектуального та побутового спілкування: в соціально-побутовій, громадсько-політичній, соціально-культурній та професійно-трудовій.

Методи навчання дають відповідь на запитання «Як навчати?» Поняття «метод» означає шлях до поставленої мети. В сучасній методиці навчання іноземних мов метод трактується в широкому і вузькому смислі. В широкому смислі метод означає систему навчання. У вузькому смислі метод означає спосіб упорядкованої діяльності вчителя та учня на шляху до поставлених цілей навчання. В цьому смислі метод - це спосіб, що забезпечує взаємодію учня і вчителя (в нашій роботі це - комунікативно-орієнтований підхід).

Для забезпечення навчальної діяльності учнів вчитель застосовує такі методи-способи: демонстрацію (показ), пояснення та організацію вправляння. Методи - способи мають універсальний характер і використовуються у будь-якій методичній системі. Проте їх співвідношення та «наповнення» зумовлюються принципами навчання. Принцип комунікативності зумовлює переважне використання комунікативних вправ у процесі вправляння.

1.2 Етапи навчального процесу

Навчальний процес з іноземної мови включає три основні методичні етапи:

-       - етап презентації нового матеріалу;

-       - етап тренування;

-       - етап практики в застосуванні засвоєного матеріалу у процесі спілкування в різних видах мовленнєвої діяльності.

На кожному етапі використовуються відповідні методи-способи.

На етапі презентації - це демонстрація (показ) нового матеріалу та способів оперування ним. Учитель демонструє зразки мовлення, показує їх функціонування в контексті. Така демонстрація може здійснюватися з опорою на малюнок, предмет, дію та ін. Учень в цей час знайомиться з новим матеріалом та способами оперування цим матеріалом.

На етапі тренування і практики вчитель організовує вправляння учнів у застосуванні засвоєного матеріалу в усному або письмовому спілкуванні. При цьому використовуються різноманітні вправи.

У свою чергу учні здійснюють операції вправляння в різних видах мовленнєвої діяльності.

Слід зазначити, що застосування методів як учителем, так і учнями, спрямоване не лише на організацію та реалізацію навчальної діяльності, але й на управління нею.

Управління навчальною діяльністю реалізується завдяки здійсненню учителем контролю за успішністю учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на кожному етапі навчання. Учні користуються самоконтролем та самокорекцією.

1.3 Прийоми навчання

Методичні прийоми навчання пов'язані з конкретними діями вчителя та учнів. Це елементарні вчинки (дії), що спрямовані на виконання конкретного завдання на певному етапі уроку. Методи та прийоми - взаємопов'язані поняття. Образно кажучи, метод - це місткість, а прийом - це речовина, що наповнює цю місткість. До прийомів відносять, наприклад - прийоми семантизації нових лексичних одиниць, прийомив організації навчальної діяльності учнів в опрацюванні нового матеріалу, закріпленні набутих навичок та розвитку вмінь мовлення в ситуаціях спілкування шляхом виконання учнями різноманітних мовних (кросворди, пропуски, опис малюнків) та комунікативних (мовленнєвих) вправ (описати послідовність дій на малюнках, відповісти на запитання, рольова гра і т.ін.).

Засоби навчання є важливим невід'ємним компонентом навчального процесу з іноземної мови в середніх навчальних закладах. Визначення засобів навчання - це відповідь на запитання «За допомогою чого навчати?»

Засоби навчання іноземної мови розподіляються на: основні та допоміжні; комплект для вчителя, комплект для учня; технічні та нетехнічні.

В ідеалі усі засоби мають бути представлені в навчально-методичному комплексі (НМК), за яким проводиться навчання іноземної мови у даному класі середнього навчального закладу. В такому разі НМК і є основним засобом навчання у всій повноті його компонентів: підручника, книжки для вчителя, лінгафонного практикуму, комп'ютерних програм, комплекту слайдів, діафільмів, аудіо-, відеокасет, CD, DVD.

 

2. ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

2.1 Розвиток в учнів комунікативної компетентності

На другому етапі вивчення іноземної мови (5 - 9 класи) в центрі уваги знаходиться послідовний та систематичний розвиток в учнів всіх складових комунікативної компетенції в процесі оволодіння різноманітними стратегіями говоріння, читання, аудіювання, письма.

Навчання іноземної мови в середній школі направлено на вивчення іноземної мови як засобу міжнародного спілкування через:

-       -формування та розвиток базових комунікативних умінь в основних видах мовленнєвої діяльності;

-       - комунікативно-мовленнєве вживання в іншомовне середовище країни, мова якої вивчається: розвиток всіх складових іншомовної комунікативної компетенції;

-       - соціокультурного розвитку учнів у контексті європейської та світової культури за допомогою країнознавчого лінгвокраїнознавчого матеріалу;

-       - формування умінь представити рідну культуру і країну в умовах іншомовного міжкультурного спілкування;

-       - ознайомлення учнів з доступними для них стратегіями для самостійного вивчення мов і культур.

На середньому етапі помітно зростає обсяг навчального матеріалу, у тому числі того, який сприяє формуванню соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій. Оволодіння іноземною мовою розглядається як певний рівень сформованості навичок і вмінь використовувати мову для усного і писемного спілкування, як механізм пізнання інших народів і культур. Активно використовуються мовленнєві ситуації, що наближають навчальне спілкування до реальних умов.

Другий етап є завершальним етапом щодо створення бази для активного володіння навчальним іншомовним матеріалом. На цьому етапі продовжується розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності, серед яких домінує усне мовлення. Мовлення учнів стає змістовнішим, більш аргументованим, складнішим за структурою мовного та мовленнєвого матеріалу.

Поряд з говорінням та аудіюванням значна увага приділяється читанню, яке, як вид мовленнєвої діяльності набуває все більш комунікативного характеру, зростає кількість та обсяг текстів, які учні повинні вміти читати мовчки. На цьому етапі має місце цілеспрямоване формування вмінь ознайомлювального (з метою одержання основної інформації) читання. Поряд з художньою літературою для читання використовуються науково-популярні та суспільно-політичні тексти.

Навчання письма передбачає вміння складати план, тези до прочитаного та робити письмові повідомлення в межах програмних вимог.

2.2 Вікови особливості учнів

Знання вікових особливостей учнів другого етапу дає вчителю можливість визначити саме ті прийоми, форми та засоби навчання, які приведуть до успішного вирішення вказаних вище завдань.

Суттєвою особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм мислення у зв'язку із засвоєнням абстрактного матеріалу, теорій, закономірностей при вивченні інших дисциплін. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в учнів цього віку таких якостей мислення як більша логічна послідовність, критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю.

Комунікативний розвиток учнів цього періоду характеризується удосконаленням механізму відбору мовних засобів, способів формування та формулювання думки. Розвивається індивідуальний стиль мовлення. В цілому у підлітковому віці відбуваються якісні зміни в комунікативній діяльності учнів, що позитивно впливає на формування іншомовних навичок та вмінь.

Другий етап навчання характеризується використанням прийомів та способів навчання, які активізують розумово-мовленнєву діяльність учнів, їх ініціативність у виконанні завдань. На цьому етапі учнів приваблюють завдання, які вимагають самостійності, вміння комбінувати матеріал в залежності від потреб мовленнєвої ситуації. Вправи на імітацію та механічне запам'ятовування відступають на другий план. Середній етап є вирішальним у створенні комунікативної основи володіння іноземною мовою. Велика увага приділяється тут розвитку непідготовленого мовлення. На другому етапі значно збільшується питома вага домашньої самостійної роботи.

Серед засобів навчання, які використовуються на цьому етапі, можна назвати слайди, ситуативні і тематичні малюнки та картини, кодограми, схеми, таблиці, роздавальний матеріал для парної та індивідуальної роботи, фонограми, діа-, кіно-, відео-, dvd фільми.

Отже, можна відмітити такі тенденції в організації навчання на другому етапі: ширше використання вправ, що імітують умови природного іншомовного спілкування, зростання ролі самостійної роботи учнів, більша опора на вербальну наочність та підказки. На середньому ступені учні оволодівають практично всім граматичним матеріалом, необхідним для усного мовлення. Ведеться робота з формування рецептивних навичок. 

На цьому ж ступені починається формування потенціального словника учнів, яке продовжується і на старшому ступені. Знання вікових особливостей учнів середнього ступеня дає вчителю можливість визначити саме ті прийоми, форми та засоби навчання, які приведуть до успішного вирішення вказаних вище завдань.

Визначальною особливістю учнів середнього ступеня є виховання

самостійності, самоствердження. Вони негативно ставляться до жорстких

вимог, примушування, домагаються статусу "рівності" з дорослими. Все

більше формується у них вибірковий пізнавальний інтерес, допитливість.

Підлітку нецікаві елементарні завдання, постійний контроль з боку

вчителя, тобто те, що обмежує його самостійність та ініціативу. В учнів

цього віку розвивається критичний підхід до змісту, прийомів, форм

навчання, розширюються інтереси, помітно зростає потреба у спілкуванні з

однолітками, проявляються нові мотиви учіння, пов'язані з формуванням

життєвої перспективи та ідеалів. Проте одночасно спостерігається й інша

крайність - відсутність широких пізнавальних інтересів, зацікавленості в

розширенні своїх знань. Хоч навчальні мотиви (отримувати високі оцінки,

займати краще становище у класі) можуть бути досить сильними, вони часто

ведуть до формального виконання навчальної діяльності.

3. Розвиток креативного мислення як засіб формування комунікативної компетенції

3.1 Поняття терміну «креативність»

 Розвиток креативності виступає як основний напрям розвитку особистості. Поняття „креативність” найчастіше пов’язується й ототожнюється з поняттям творчості і розглядається як комплекс індивідуальних і особистісних особливостей індивіда, що сприяють самостійному висуванню проблем, генеруванню великої кількості оригінальних ідей і нешаблонному їх розв’язанню. Креативність пов’язана з розвитком уяви, фантазії, породженням гіпотез. Серед характерологічних особливостей виділяють: відхилення від шаблона, оригінальність, ініціативність, завзятість, високу самоорганізацію, колосальну працездатність. Креативні здібності виявляються у здатності фантазувати, знаходити несподівані асоціації. Особливе значення для зростання творчої активності учнів має їхнє вміння  виділяти проблему, обговорювати проблемні ситуації у процесі навчання, знаходити шляхи їх вирішення, відбирати головне, суттєве, прагнути до самовдосконалення

Розвиток креативного мислення е не від окремною складовою  формування комунікативної компетенції.  Щоб розвивати креативне мислення треба організовувати творчу діяльність з використанням різноманітних методів та способів. Застосування інтерактивних технологій сприяють досягненню учнями належного рівня знань, поваги до особистої думки,розвитку креативного мислення, зумовлює демократизацію навчально-виховного процесу.

Е. Григоренко і Р. Стернберг пропонують 12 стратегій розвитку творчого потенціалу, які можуть бути покладені в основу навчання творчому мисленню в школі на будь-якому навчальному предметі. Використовуючи ці стратегії - принципи, вчитель не тільки зможе збільшити ймовірність розкриття творчого потенціалу своїх учнів, але і посилити креативне начало в самому собі. Отже, ось ці принципи:

-        бути прикладом для наслідування;

-        заохочувати сумніви, що виникають по відношенню до загальноприйнятих припущень і допущеннях;

-        дозволяти робити помилки;

-        заохочувати розумний ризик;

-        включати в програму навчання розділи, які дали б учням продемонструвати свої творчі здібності, проводити перевірку засвоєного матеріалу таким чином, щоб в учнів була можливість їх застосування;

-        заохочувати вміння знаходити, формулювати та ігнорувати проблему;

-        заохочувати і винагороджувати творчі ідеї та результати творчої діяльності;

-        надавати час для творчого мислення;

-        заохочувати терпимість до невизначеності та незрозумілості;

-        підготувати до перешкодам, що зустрічаються на шляху творчої особистості; - стимулювати подальший розвиток;

-        знайти відповідність між творчою особистістю і середовищем.

Для вирішення  проблеми я використовую інноваційні технології (ігрові технології; критичне мислення; диференційоване навчання; мультимедійні технології; розвивальне навчання), інтерактивні методи та прийоми: асоціативний кущ; мікрофон; сенкан, метод «прес»,  мозкова атака;    навчаючись – учусь;   рефлексія;   рольова гра та ін.

Як один з прийомів створення проблемної ситуації широко використовую «хвилинки міркування», що сприяють розвиткові  креативного  мислення.

Відкриття, які учні роблять на уроках незначні, але дітям вони дають справжню насолоду. Чим більше створюється для учнів ситуацій утруднення, які вони спроможні подолати, тим інтенсивніше у них розвивається інтерес до знань, науки, навчання. І креативні здібності вихованців зростають.

Роботу з учнями по активізації пізнавальних інтересів будую на уроках в такій послідовності: ЦІКАВО – ЗНАЮ – ВМІЮ.

Намагаюсь зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом уже багато нецікавої, але потрібної роботи.

Одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей є застосування в навчальному процесі творчих ігор і вправ, бо емоційне забарвлення останніх сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу, розвитку особистості кожного школяра. Навіть звичайні буденні вправи перетворюю на такі, що спонукають до креативного мислення.

Щоб привчити учнів до креативного мислення, насамперед спонукаю дітей до нього. Це означає, що я не просто нав’язую виконати якесь завдання, а, включивши учня у відповідну діяльність, гарантую мотив.  Процес створення будь-якого завдання проходить такі етапи: мотив, відчуття завдання, внутрішня програма дії і її реалізація, планування висловлювання в конкретній формі. Все, що я роблю, я виконую з якоюсь метою і для чогось.

 

3.2 Форми і методи навчання

Предметом особливої уваги кожного педагога має бути використання в роботі таких засобів, методів і форм навчання, які спрямовані на розвиток критичності та самостійності мислення тощо.

Суттєво підвищити ефективність розвитку творчих здібностей можна лише в тому разі, якщо постійно використовувати у  навчально-виховній діяльності творчі завдання, у процесі роботи над якими учні застосовують здобуті знання, уміння та навички, варіюють відомі способи діяльності. Творчість містить новизну, що передбачає значні зусилля, спеціальний пошук, знаходження нового способу вирішення. Але без певного емоційного стану, мотивації, настанови, ступені власної активності особистості неможливе виникнення творчої ситуації, а звідси і самої творчості.

Отже, щоб розвивати творчі здібності, потрібно відповідно організувати творчу діяльність.

Нестандартні уроки з використанням інтерактивних технологій, таких як дебати, круглі столи, дискусії, диспути та інші, підвищують інтерес до вивчення іноземної мови.

Різноманітність методик робить процес навчання дійсно творчим, збуджує  зацікавленість учнів та поліпшує розуміння й засвоєння матеріалу

3.3 Інтерактивне навчання

Кожний етап навчання (початкова школа, основна школа, старша школа) характеризується не тільки різною тематикою і обсягом навчального матеріалу для навчання спілкування, але й різноманітними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів і досвіду. У процесі навчання найбільш доцільно використання, в першу чергу, тих методів, при яких:

в учнів розвивається бажання до творчої, продуктивної праці;

учні прагнуть до активних дій, досягають успіхів і мотивують власну поведінку;

відпрацьовуються моделі поведінки, необхідні для успішної професійної чи підприємницької діяльності.

Цим вимогам найбільш відповідають інтерактивні методи навчання (ІАМН). Слово “інтерактив” (пер. з англійської “inter” – “взаємний”, “act” – діяти) означає взаємодіяти. Інтерактивний метод – це спосіб взаємодії через бесіду, діалог.

Працюючи за інтерактивними методиками, учні можуть відчувати себе першовідкривачами, дослідниками; навчитися працювати в групі, критично  мислити, аргументовано висловлювати власну думку, приймати рішення, розв’язувати проблемні ситуації; здобути елементарні навички у громадському житті тощо.

Інтерактивні форми роботи сприяють досягненню учнями належного рівня знань, навчають толерантності, поваги до особистої думки (навіть якщо вона й у меншості), виховують почуття справедливості. Їх застосування сприяє розвитку в учнів креативного мислення, зумовлює демократизацію Для ефективної організації інтерактивного навчання  необхідно дотримуватися певних правил:

1.     До роботи повинна бути залучена якомога більша кількість учнів.

2.     Робота учнів повинна заохочуватися.

3.     Учні повинні мати хоча б елементарні навички самостійної роботи та роботи в групах.

4.     Наявність мотивації учнів до активних дій.

5.     Задоволення результатами своєї праці, бачення ефективності їх застосування в реальному житті.

   Досвід показує, що в результаті застосування інтерактивних методів навчання  в учнів:

- підвищується мотивація учіння;

- вони запам’ятовують  80% того, що говорили самі, 90% того,що робили самі;

- поліпшується якість запам’ятовування навчального матеріалу;

- розвивається здатність реалізування набутих вмінь і навичок в реальному житті, вміння співпрацювати та адекватно оцінювати результати своєї праці.

    В умовах сучасної дійсності необхідно розвивати креативні якості учнів та їх здатність використовувати набуті знання, починаючи вже з початкової школи. Отже, метою нашої роботи є підбір найбільш ефективних та  особистісно - орієнтованих інтерактивних вправ для дітей молодшого шкільного віку, систематизованих за тематичним матеріалом та віковим складом учнів, які б сприяли вихованню креативної особистості та підготували її до умов сучасного життя.

 Останнім часом учителі змушені частіше зосереджуватися на граматиці, готуючи учнів до складання іспитів до вузів, а це призводить до обмеження можливостей формування в учнів усних мовних навичок та вмінь. У світовій методичній скарбниці вчителів іноземної мови є великий набір інтерактивних форм роботи, які, адаптувавши до нашої навчальної програми, можна успішно використовувати під час навчання граматики. При цьому граматичні явища перестають сприйматися як щось відокремлене від власне акту комунікації, а граматичні вправи перестають бути нецікавим і нудним маніпулюванням граматичними формами.

На жаль, в діючих шкільних підручниках домінують некомунікативні граматичні вправи. Вони є легшими для виконання й контролю, але зовсім не сприяють активізації учнів, тобто, перетворенню їх з об’єкта в суб’єкт навчального процесу.

Розвиток креативного мислення е не від окремною складовою  формування комунікативної компетенції.  Щоб розвивати креативне мислення треба організовувати творчу діяльність з використанням різноманітних методів та способів. Застосування інтерактивних технологій сприяють досягненню учнями належного рівня знань, поваги до особистої думки,розвитку креативного мислення, зумовлює демократизацію навчально-виховного

процесу.Необхідно зазначити, що розвиток творчих і винахідливих здібностей багаторазово збільшує ефективність уроку, створює умови для розкриття особистості учнів, розвиває їх в інтелектуальному плані. Ось прості прийоми, які я використовую у своїй педагогічній діяльно

3.4 Нестандартний урок як спосіб розвитку  креативного мислення

Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті передбачає реалізацію принципу гуманізації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості, індивідуально-диференційований і особистісно орієнтований підходи до навчання. У цьому процесі найважливіше місце належить уроку – основній формі навчання, а також його різновиду – нестандартному уроку. Удосконалення методики проведення нестандартного уроку розглядається нами як один із найважливіших напрямків підвищення пізнавального інтересу до вивчення іноземної мови, якості знань учнів. У свою чергу вдосконалення методики проведення нестандартного уроку передбачає знання вчителем педагогічної науки і його спроможність оцінювати свою роботу. Зміни в навчальному процесі ставлять нові вимоги до діяльності вчителя, яка орієнтована на учня, і це викликає необхідність по-новому підійти до проблеми нестандартного уроку.

       Проблема розвитку пізнавальних інтересів цікавила вітчизняних педагогів, таких, як: А.Алексюк, О.Біляєва, Е.Голанд, Л.Гордон, О.Синиця, В.Сухомлинський, В.Онищук, О.Савченко та інші. Однак через багатоплановість ця проблема не підпадає під однозначне вирішення. Формування стійких і глибоких інтересів у школярів, є завданням першорядної важливості. Актуальність проблеми полягає в тому, щоб через упровадження нестандартних форм навчання виховувати в учнів пізнавальний інтерес до вивчення іноземної мови. Проблемою нестандартних форм навчання займались А.Бородай, Ю.Мальований, О.Дорошенко, С.Ніколаєва, О.Тернопольський, І.Підласий та інші. Але аналіз наявної літератури показав, що не всі аспекти варіативності уроку вивчені.

    А.Бородай підкреслює, що нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають певне уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Нестандартні уроки не передбачають прямої залежності від змісту, методів і форм навчання. Частіше метод визначає зміст. Самостійний пошук випереджає навчання, самопізнання обдарованих дітей; творчий підхід талановитого вчителя, дозволяє вибірково ставитися до змісту, відкидати непотрібне, зайве, нецікаве.  Поширеними методиками, методами і прийомами на нестандартних уроках є ділові, рольові ігри, моделювання, імітація, імпровізація, де саме середовище впливає на учня і перебудовує навчально-виховний процес. Нестандартні уроки пов’язані з груповими формами роботи. КВК – групи і капітан, громадський огляд знань, комісії, подорожі-екскурсії. При розкритті функціональних обов’язків у групі кожен учень сам шукає своє місце за здібностями. Якщо робота проводиться не регулярно, то учні можуть бути пасивними на рівні присутності, якщо – в системі, то, як правило, пасивних не буває.

Важливою умовою ефективності проведення нестандартних уроків з англійської мови є наявність позитивних емоцій. На цих уроках, як правило, незадовільні оцінки не ставлять і не принижують гідність учня. Вільна участь дітей пов’язана з пріоритетністю знання і з загальною думкою, яка складається на основі самовираження.

Наведу приклади вправ, які я використовую при впровадженні нестандартних форм навчання іноземної мови.

      І рівень вправ. Мета – навчити учнів "етап лікування”, тобто швидко адекватно реагувати на подану вчителем / диктором репліку, а також продукувати ініціативну репліку. І рівень включає умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні та репродуктивні вправи – на імітацію, підстановку, трансформацію, відповіді на запитання, повідомлення або запит певної інформації, спонукання до певних дій тощо. Усі завдання до вправ у прикладах подаються рідною мовою, на уроці вони, звичайно, даватимуться відповідною іноземною мовою.

Вправи І рівня

Урок-імітація       

  Вправи ІІ рівня

Комунікативно-продуктивні вправи

Урок-створення мініатюр

Нестандартні уроки також сприяють розвитку креативного мислення в учнів, під час котрих учні можуть показати свої креативні здібності в усіх видах діяльності.

4.5 Практичні вправи

Однією з основних умов розвитку творчого мислення є створення атмосфери, яка сприяє появі нових ідей і думок. Варто з повагою ставитися до висловлювань дітей, заохочувати їхні спроби братися за складні задачі, розвиваючи тим самим їхню мотивацію і наполегливість.

Особливу увагу слід приділяти дивергентному мисленню, яке характеризують чотири основні якості: швидкість, гнучкість, оригінальність і точність. Під час мозкової атаки учнів потрібно спонукати до висловлення максимальної кількість ідей, причому важливою є не їх якість, а кількість. При висловленні різноманітних ідей у школярів виникає здатність породжувати нові нестандартні ідеї, давати відповіді на запитання, що не збігаються із загальноприйнятими. Поступово учні вчаться удосконалювати або додавати завершений вигляд своєму продуктові.

Стимулювати творчі здібності за допомогою активізації фантазії учнів можна запропонувавши наступне завдання:

Починаючи тему я завжди пишу на дошці тему и даю завдання: What words are associated with with this word?  Наприклад:

train           bus         plane         sights           mountains   monuments

 places of interest            Travelling                      attractive  

country                                                               museums

              ship         forest       beautiful       see     visit

    Діти по черзі пишуть слова на дошці. Вчитель виступає у ролі фасілітатора. Задає питання типу:  Do many people  like to travel? Where do they travel? What does it depend on?  How do people travel? Etc.

   Наступне завдання: Sum up and tell why travelling is popular nowadays.

Цей вид роботи можна проводити  як  “warming up”, та на всіх етапах  навчання. Лексика відповідно буде відрізнятись своєю складовитістью. Наступні вправи також можно використовувати як  “warming up”:

Name: 5 activities you can do on Sunday(week days, on holidays etc.)                     5 things in the park .

           5things which are white(green, black etc.)                   

Креативні вправи для навчання граматики англійської мови у середній школі

1. Routines. (6 клас. Вживання Present Indefinite для опису звичних, постійних дій.)

1. За 5 хв. учні повинні описати повними реченнями щонайбільше дій, які вони виконують щодня, один раз на місяць, один раз на рік.

2. Потім вони об’єднуються в групи по 4 – 5 чол. і зачитують ці речення вголос. Якщо ще хтось із членів групи описав таку саму дію, то всі повинні вилучити це речення зі свого переліку.

3. Зрештою у кожного залишаться в переліку тільки ті дії, які характерні для них особисто.

4. Представник кожної групи описує ці особливі дії від третьої особи:

Tania goes to ballet class every day.

Ihor doesn’t eat anything for one day every month.

5. У добре підготовленому класі члени інших груп можуть поставити запитання й отримати детальнішу інформацію про того чи іншого учня, який зацікавив їх своїми особливими діями.

2. Family Tree. (6 клас. Тема “Family”. Вживання присвійного відмінка іменника). Можливі два способи виконання цієї вправи:

1. Кожен учень повинен намалювати своє родинне дерево, вказавши імена, і пояснити родинні зв’язки.

2. Усій групі пропонується одне родинне дерево і вони повинні усно чи письмово встановити родинні зв’язки.

3. Якщо група добре підготовлена, то вправу можна ускладнити, запропонувавши одному учневі “читати” схему родинного дерева, а іншому — відтворити його на чистому аркуші зі слів партнера.

3. Whose is it? (6 – 7 клас. Вживання присвійного відмінка іменників і абсолютної форми присвійних займенників). Вправу можна виконувати усно або письмово.

1. Посеред столу лежать різні предмети, що належать учням класу (по одному-два від кожного учня). Бажано, щоб учні знали, кому що належить і як цей предмет називається англійською мовою.

2. Усі учні стають навколо столу, по черзі беруть будь-який предмет і кажуть, кому він належить: The pen is Olena’s. This is Olena’s pen.

3. Якщо вони сумніваються, то повинні уточнити, звертаючись до учня, якому, на їхню думку, належить цей предмет: Is this pen yours, Olena? — No, it isn’t mine. It’s Halyna’s.

4. My best days of this month / week. (6 клас. Вживання the Past Indefinite Тense.)

1. Учні записують 3 – 5 дат, які їм найбільше запам’яталися в цьому місяці / тижні.

2. Поділити учнів на пари і попросити їх обмінятися інформацією, пояснивши партнерові, чим саме їм запам’яталися ці дні.

3. Для успішного виконання вправи можна запропонувати допоміжні вирази:

І remember / like . Do you remember this day? Yes, it was the day I . No, not really.

5. Find someone who . (7 клас. Вживання the Present Perfect Тense, прислівників ever, never у питальній, стверджувальній і заперечній формах.)

1. На кожній картці написано завдання, що починається словами: Find someone who + Present Perfect.

2. Карток повинно бути 10, але їх варто дублювати.

3. Одне завдання вчитель виконує з класом для зразка: читає завдання, запитує учнів, записує повну відповідь на дошці.

4. Потім учні приступають до виконання вправи. За 5 хв. вони повинні заповнити якнайбільше карток.

5. Способи перевірки:

— Вчитель запитує, а учні зачитують свої відповіді на це запитання.

— Підраховують, хто скільки завдань виконав, а правильність виконання можна перевірити після уроку.

— двоє чи троє добре підготовлені учні переглядають заповнені картки і коротко коментують результати для класу.

6. В картку включати завдання, які відображають життя учнів класу, або лексичні одиниці, які вивчаються чи нещодавно вивчалися.

7. Картка має такий вигляд (після того, як учень її заповнив):

Find someone who has read “Robinson Crusoe”in  English.

Name: Oleh.

Oleh has read “Robinson Crusoe”.

Або:

Name: Nobody. Nobody has  read “Robinson Crusoe”.

Головна мета комунікативного підходу до іноземної мови полягає в тому, що учні повинні не тільки здобувати знання, а й розвивати навички та вміння використання мовних форм для реальних комунікативних цілей.

Для того, щоб діти активно використовували граматичний і лексичний матеріал, потрібно намагатись створювати на уроках якнайбільше реальних життєвих ситуацій спілкування і заохочувати учнів до участі в них. Ситуації стимулюють школярів до комунікативно-вмотивованого виконання мовленнєвих дій, а участь у цих ситуаціях дає можливість їм свідомо засвоїти лексичний і граматичний Для кращого засвоєння граматичного матеріалу (Conditional Sentences) можна запропонувати  написання в групах із 5-6 чоловік оповідань-ланцюжків за даним початком. Кожен член групи пише по черзі умовне речення, пов’язане за змістом з попереднім. Через 5 хвилин відбувається презентація написаних оповідань-ланцюжків.

Sample answer: If I won one million dollars, I would buy a very big house and a plane. If I bought a plane, I would travel round the world. If I travelled round the world, I would learn much new and interesting information. If I had much useful information, I would write a book. If I wrote a book, I would be famous. If I were famous, I would have a lot of fans. If I had a lot of fans, I would be very tired of them. If I were tired of communication with a great amount of people, I would buy an island in the Pacific Ocean. If I had my own island, I would spend my vacation there.

Д1ти дуже люблять таки вправи типу: If you were an animal what animal you would like to be? Or  If you had a chance where would you like to live?(what  fruit, tree would you like to be?)

Writing activity

I. Pre-writing. Ask the pupils to look at the pictures and tell what they have in common, but it is not in the pictures. ( Key: These are modern water attractions. Ask the pupils to give the names for these attractions.)

II.Match the pictures with the names of these water attractions. (Key: 1.Seabreacher- a mechanical dolphin; 2. Hydrodome BOB- underwater bike; 3.Dly board; 4. Aqua skipper; 5. Water catapult; JR blob catapult launch; 6. Water walking shoes. )

III. Ask the pupils to put the words in the sentences in the correct order and write them down into the copy-book. The word with the capital letter is the first letter of the sentence. Ask the pupils to match the sentences with the appropriate water attraction.

1.a/submarine/ personal/ created in/ It is/ 2009 2. is / 65km/h/ jump out/ The speed of the dolphin/ and it can/ effectively/ the water	1.helmet/ an underwater bike/ It is/ with a hermetic/ one person for/ 2.is/ tank/ Also/ there/ oxygen/ an/
1.cost/ It / 4900/ about/ euro 2.Four streams/ help you/ to be/ of water/ above the water/ 3. a 9-meter hose/ the water bike/ connected with/ There is/	1.water attraction/ muscular strength of a man/ moved by the/ the quickest/ It is/ 2.is very easy/ Its construction/ some metal details/ and/ the place for legs/ a steering wheel/
1.pillow/ a/ water/ big Blob/ is/ 2.jump down on the/ from the special tower/ The first “blobber”/ huge pillow/ 3.flies up in the air/ pushes the second blobber/ The power of the air/ ye/ she/ and/	1/shoes/ are/ inflatable/ the/ These/ 2.on the water/ let/ you/ Ease and big size/ walk/

IV. New water attractions appeared in you city. Write a newspaper advertisement about them. Think about the headline of your ad. Mention about the originality and unusualness of new water attractions

Reading activity

Учням пропонується текст. Наприклад по темі: “Reading” .Їх задача поменяти підкреслені не існуючі слова на такі, що вживаються.

Текст: Nick likes to witare books. He is fond of reading nicratic books. His magnetatic book is”Robinson Crusoe”. Laniel Defoe sartied this heklig. Nick has a lot of hekligs at drivai. Dut sometimes he goes to the paref and takes books there.

Різноманітні креативні вправи сприяють досягненню учнями належного рівня знань, поваги до особистої думки, зумовлює демократизацію навчально-вихового процесу

Висновок

У даній курсовій роботі я дослідила основні стратегічні і методичні засади комунікативно-орієнтованого підходу при навчанні іноземним мовам; проаналізувала особливості методики формування комунікативної компетенції учнів у всіх видах мовленнєвої діяльності,  на середньому етапі навчання засобами креативного мислення

Для забезпечення навчальної діяльності учнів учитель застосовує такі методи-способи: демонстрацію (показ), пояснення та організацію вправляння. Методи - способи мають універсальний характер і використовуються у будь-якій методичній системі. Проте їх співвідношення та «наповнення» зумовлюються принципами навчання. Принцип комунікативності зумовлює переважне використання комунікативних вправ у процесі вправляння.

Окрім методів, у навчальному процесі з іноземної мови використовуються різноманітні методичні прийоми навчання, які пов'язані з конкретними діями вчителя та учнів. Це елементарні вчинки (дії), що спрямовані на виконання конкретного завдання на певному етапі уроку.

З боку учня це застосування таких прийомів як запис, креслення схеми, аналіз мовних і мовленнєвих явищ, порівняння, логічне розмірковування, побудова за аналогією, імітація, відтворення за зразком або схемою і т.ін.

Засоби формування комунікативної компетенції розподіляються на: основні та допоміжні; комплект для вчителя, комплект для учня; технічні та нетехнічні.

В ідеалі усі засоби мають бути представлені в навчально-методичному комплексі (НМК), за яким проводиться навчання іноземної мови у даному класі середнього навчального закладу. В такому разі НМК і є основним засобом навчання у всій повноті його компонентів: підручника, книжки для вчителя, лінгафонного практикуму, комп'ютерних програм, комплекту слайдів, діафільмів, аудіо-, відеокасет, CD, DVD, таблиць тощо.

Я дійшла висновку, що принцип комунікативності є провідним методичним принципом, який сприяє успішному досягненню головної мети навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах - навчити учнів здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу. Принцип комунікативності передбачає побудову процесу навчання іноземної мови як моделі процесу реальної комунікації. Комунікативні ситуації, що використовуються у навчанні іноземної мови, мають моделювати типові ситуації реального життя у відповідній сфері спілкування. Принцип комунікативності зумовлює переважне використання комунікативних вправ у процесі вправляння.

В своїй роботі я  дослідила, що комунікативна компетенція формується на основі взаємопов'язаного мовленнєвого, соціокультурного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою. Основою комунікативної компетенції є комунікативні уміння, розвиток яких неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного або писемного висловлювання. Проте, знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні навички оперування цим матеріалом, а також використання його для породження і розпізнавання інформації у визначених сферах спілкування. Неможливим також є розвиток комунікативної компетенції без відповідних соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації у новому для неї суспільств

Список літератури

1.     Бех П.О., Биркун Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. - 1996. - №2. - С.3 - 8.

2.     Бухбиндер В.А. Работа над лексикой // Основы методики преподавания иностранных языков. - К.: Вища школа, 1986. - С.159 - 179.

3Гадкевич Л.Н.Інтерактивні технології./Годкевич Л.Н.//»Завуч»».2004.№6.

4. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. - М.: Просвещение, 1991.

      5.Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови//Перекл. та адаптація Л.В.Биркун. - Oxford: Oxford Univ.Press, 1998.

    6/ Концепція навчання іноземних мов у середній загальноосвітній 12-річній школі.// English. - 2004. - №6. - С.3-610.

   7.  Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справочн.пособие     /

Е.А.Маслыко, П.К.Бабинская, А.Ф.Будько и др. - Минск: Вышейш.школа, 1992.

11. Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. - К.: Ленвіт, 1999.

3.     12. Общая методика обучения иностранным языкам: Хрестоматия / Сост.А.А.Леонтьев. - М.: Рус.язык, 1991.

4.                .

5.     Пассов Е.И. Основы методики обучения иностранным языкам. - М.: Рус.язык, 1977.

6.     Пассов Е.И. Коммуникативное иноязычное образование. - Липецк: Липецк.гос.педаг.ин-т, 1998.

7.     Скалкин В.Л. Обучение монологическому высказыванию. - К.: Радян.школа, 1983.

8.     Скляренко Н.К. Як навчати сьогодні іноземних мов (концепція)//Іноземні мови. - 1995. - №1. - С5-9.

9.     Тягло О.В. Критичне мислення:  Навчальний посібник.- Х: Основа, 2008.ст.289.

10.  20. Шубин Э.П. Языковая коммуникация и обучение иностранным языкам. - М.: Просвещение, 1972.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Друковані роботи